| 1 | Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового. |
| 2 | Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи: |
| 3 | Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. |
| 4 | Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. |
| 5 | Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї. |
| 6 | Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом. |
| 7 | Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, |
| 8 | (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. |
| 9 | І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. |
| 10 | Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. |
| 11 | Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти. |
| 12 | Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? |
| 13 | Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, |
| 14 | чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. |
| 15 | Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих? |
| 16 | Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. |
| 17 | Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, |
| 18 | то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. |
| 19 | Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. |
| 20 | Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. |
| 21 | Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. |
| 22 | Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. |
| 23 | І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх. |
| 24 | Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини. |
| 25 | Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. |
| 26 | І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова; |
| 27 | і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. |
| 28 | По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. |
| 29 | Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. |
| 30 | Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, |
| 31 | так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано. |
| 32 | Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. |
| 33 | О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його! |
| 34 | Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? |
| 35 | або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? |
| 36 | Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь. |
