| 1 | Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати. |
| 2 | Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. |
| 3 | Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. |
| 4 | Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю. |
| 5 | Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові, |
| 6 | щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. |
| 7 | Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. |
| 8 | Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв, |
| 9 | а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му. |
| 10 | І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його. |
| 11 | І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде. |
| 12 | І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть. |
| 13 | Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого. |
| 14 | Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати. |
| 15 | Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога, |
| 16 | щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим. |
| 17 | Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах. |
| 18 | Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом, |
| 19 | силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове. |
| 20 | Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати, |
| 21 | а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють. |
| 22 | Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас. |
| 23 | Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт, |
| 24 | як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь. |
| 25 | Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим. |
| 26 | Зволили бо Македонцї та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі. |
| 27 | Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм. |
| 28 | Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию. |
| 29 | Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду. |
| 30 | Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога, |
| 31 | щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим, |
| 32 | щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами. |
| 33 | Бог же впокою з усїма вами. Амінь. |
