| 1 | Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу? |
| 2 | Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом. |
| 3 | Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність. |
| 4 | Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу. |
| 5 | Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. |
| 6 | Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: |
| 7 | Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. |
| 8 | Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. |
| 9 | Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність. |
| 10 | Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню. |
| 11 | І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність, |
| 12 | і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. |
| 13 | Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. |
| 14 | Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. |
| 15 | Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу. |
| 16 | Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, |
| 17 | (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. |
| 18 | Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. |
| 19 | І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. |
| 20 | В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, |
| 21 | і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити. |
| 22 | Тим же й полїчено йому за праведність. |
| 23 | Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому, |
| 24 | а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, |
| 25 | котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше. |
