| 1 | Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив? |
| 2 | Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа. |
| 3 | Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові. |
| 4 | Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові. |
| 5 | Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї. |
| 6 | Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання. |
| 7 | Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. |
| 8 | Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. |
| 9 | Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. |
| 10 | І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. |
| 11 | Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. |
| 12 | Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра. |
| 13 | Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь. |
| 14 | Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх. |
| 15 | Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. |
| 16 | Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. |
| 17 | Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї. |
| 18 | Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). |
| 19 | Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. |
| 20 | Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї. |
| 21 | Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. |
| 22 | Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові, |
| 23 | бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх. |
| 24 | Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї? |
| 25 | Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному. |
