| 1 | Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. |
| 2 | Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. |
| 3 | Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, |
| 4 | щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. |
| 5 | Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне. |
| 6 | Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. |
| 7 | Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. |
| 8 | Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть. |
| 9 | Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. |
| 10 | Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. |
| 11 | Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас. |
| 12 | Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити. |
| 13 | Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. |
| 14 | Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. |
| 15 | Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! |
| 16 | Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, |
| 17 | коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. |
| 18 | Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. |
| 19 | Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. |
| 20 | Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї, |
| 21 | що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих. |
| 22 | Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. |
| 23 | Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого. |
| 24 | Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись? |
| 25 | Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. |
| 26 | Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. |
| 27 | Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих. |
| 28 | Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані; |
| 29 | бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. |
| 30 | А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив. |
| 31 | Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? |
| 32 | Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? |
| 33 | Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! |
| 34 | Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас! |
| 35 | Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? |
| 36 | Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз. |
| 37 | Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. |
| 38 | Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, |
| 39 | нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім. |
