| 1 | Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. |
| 2 | Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. |
| 3 | І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того). |
| 4 | Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, |
| 5 | не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; |
| 6 | не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; |
| 7 | все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. |
| 8 | Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. |
| 9 | Бо від части знаємо і від части пророкуємо. |
| 10 | Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. |
| 11 | Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. |
| 12 | Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний. |
| 13 | Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов. |
