| 1 | І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. |
| 2 | Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого. |
| 3 | І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. |
| 4 | І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили, |
| 5 | щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій. |
| 6 | Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, |
| 7 | а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, |
| 8 | котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. |
| 9 | Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. |
| 10 | Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих. |
| 11 | Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий. |
| 12 | Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. |
| 13 | Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. |
| 14 | Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. |
| 15 | Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. |
| 16 | Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо. |
