| 1 | Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. |
| 2 | Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа. |
| 3 | Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. |
| 4 | Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. |
| 5 | Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів. |
| 6 | Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами. |
| 7 | Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? |
| 8 | Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; |
| 9 | і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. |
| 10 | (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. |
| 11 | Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). |
| 12 | Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. |
| 13 | Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. |
| 14 | І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. |
| 15 | Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх. |
| 16 | Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. |
| 17 | А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали. |
| 18 | Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. |
| 19 | Радо бо терпите безумних, розумними бувши. |
| 20 | Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице. |
| 21 | Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. |
| 22 | Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я. |
| 23 | Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. |
| 24 | Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. |
| 25 | Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї; |
| 26 | у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; |
| 27 | у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї. |
| 28 | Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви. |
| 29 | Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? |
| 30 | Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. |
| 31 | Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. |
| 32 | У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене; |
| 33 | і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його. |
