| 1 | Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). |
| 2 | Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. |
| 3 | (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця. |
| 4 | Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, |
| 5 | бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, |
| 6 | котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. |
| 7 | Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої, |
| 8 | як же не більше служеннє духа буде в славі? |
| 9 | Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою. |
| 10 | Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. |
| 11 | Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. |
| 12 | Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, |
| 13 | а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. |
| 14 | Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. |
| 15 | Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. |
| 16 | Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. |
| 17 | Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. |
| 18 | Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа. |
