| 1 | Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього, |
| 2 | а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. |
| 3 | Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта. |
| 4 | Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, |
| 5 | щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. |
| 6 | А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! |
| 7 | Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа. |
| 8 | Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами. |
| 9 | Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? |
| 10 | Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта. |
| 11 | Боюсь за вас, що може марно працював коло вас. |
| 12 | Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили. |
| 13 | Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше. |
| 14 | І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. |
| 15 | Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї. |
| 16 | То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? |
| 17 | Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. |
| 18 | Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. |
| 19 | Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос в'образить ся у вас, |
| 20 | хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас. |
| 21 | Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте? |
| 22 | Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної. |
| 23 | Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї. |
| 24 | Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. |
| 25 | Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми. |
| 26 | А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам. |
| 27 | Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка. |
| 28 | Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування. |
| 29 | Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер. |
| 30 | Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної. |
| 31 | Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної. |
