| 1 | Потім повернули ми та й рушили дальше степом до Червоного моря, як велїв менї Господь, і довго ми обминали Сеїр-гори. |
| 2 | І промовив до мене Господь: |
| 3 | Досить довго ви обходили сї гори, повернїте на північ. |
| 4 | А людові повели, кажучи: Будете тепер переходити через займища братів ваших, синів Езавових, що живуть на Сеїр-горах, і будуть вони боятись перед вами; тому стережіться. |
| 5 | Не зачинайти войни з ними: бо не дам вам нї ступня землї їх; бо Сеїр-гори віддав я Езавові в державу. |
| 6 | Харчі купуйте в них за гроші, щоб було що їсти вам, навіть і воду купувати мусите в них за гроші, щоб було що пити вам. |
| 7 | Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому дїлї руки твоєї. Знав він дороги твої по великому степу сьому: сї сорок років був Господь, Бог твій, з тобою; нічого не бракувало в тебе. |
| 8 | І йшли ми дальше від братів наших, синів Езавових, що живуть на Сеїр-горах, від дороги на поділлю, від Елата і від Езйон-Гебер; і повернули ми та й пійшли дорогою у степи Моаба. |
| 9 | І промовив до мене Господь: Не турбуй Моаба і не починай з ними війни, бо не дам тобі нїчого із землї його в державу; бо віддав я Ар синам Лотовим у державу. |
| 10 | Перше жили у сїй землї Еміми, люд великий по лїчбі і ростом високий як Енакими. |
| 11 | За велетнїв вважали їх, як і Енакимів; а Моабії звуть їх Емимами. |
| 12 | А на Сеїр-горах жили перше Горії, та упокорили їх сини Езавові і знищили їх перед собою, та й поселились на займищах їх, зробивши так, як зробив Ізраїль в землї держави своєї, що дав йому Господь. |
| 13 | Тепер вставайте і перебирайтесь через Серед-ріку. І перебріли ми Серед-ріку. |
| 14 | А часу того, що йшли ми від Кадес-Барне, покіль перебріли Серед-ріку, минуло трийцять і вісїм років, аж поки ізник увесь рід боївників із табору, як поклявсь їм Господь. |
| 15 | Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж їх не стало. |
| 16 | І сталось, як всї спосібні до війни люде повимірали з між народу, |
| 17 | Тодї промовив Господь до мене так: |
| 18 | Перейдеш тепер через гряницї Моаба, мимо Ара. |
| 19 | І приближишся проти синів Амона; не тїсни їх і не починай війни з ними, бо не дам тобі держави з землї синів Амонових; бо синам Лотовим я оддав її в державу. |
| 20 | Вважали ж і її землею велетнїв; перше жили там велетнї, і Амонії звали їх Самзумимами. |
| 21 | Люд той був великий лїчбою, і ростом високий як Енакії; і вигубив їх Господь перед ними, і прогнали вони їх, та осїлись на їх місцї, |
| 22 | Так як вчинив синам Езавовим, що жиють на Сеїр-горах, перед котрими він вигубив Горіїв; і прогнали вони їх і живуть на займищі їх й досї. |
| 23 | А Авимів, що жили селами до Гази, вигубили Кафторими, що, вийшовши з Кафтора, осїлись на займищах їх. |
| 24 | Вставайте, рушайте в дорогу і переходьте Арнон-ріку. Глянь, оддав я тобі в руки Сигона, царя з Гезбона, Аморія, і землею його; починай, бери в державу, і бий на його! |
| 25 | З того дня почну наводити ляк і пострах перед тобою на всї народи під небесами, що перечують поголоску про тебе і дрожати і тремтїти муть перед тобою. |
| 26 | І послав я посли з Кадемот-степу до Сигона, царя Гезбонського, з мирними словами, кажучи: |
| 27 | Дозволь перейти менї через землю твою! Буду йти тілько по дорозї, не звертати му нї на право, нї на лїво. |
| 28 | Харчі за гроші давати меш менї, щоб було нам що їсти, і воду за гроші давати меш менї, щоб було нам що пити. Тілько ногами перейду, |
| 29 | Як се вчинили менї сини Езавові, що живуть на Сеїр-горах, і Моабії, що живуть в Арі, покіль перейду через Йордань у землю, що Господь, Бог наш, дає нам. |
| 30 | Та затявся Сигон, царь Гезбонський, і не дозволив нам перейти через землю свою; бо Господь, Бог твій, зробив духа його запеклим а серце його камінним, щоб віддати його в руки тобі, як се й сталось. |
| 31 | І промовив Господь до мене: Дивись, я почав оддавати тобі Сигона і землю його; починай займати, щоб земля його була твоя. |
| 32 | І виступив Сигон проти нас, сам він і ввесь люд його до бою, під Язазом. |
| 33 | Та опустив його перед нами Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його і ввесь люд його. |
| 34 | І того часу підневолили ми всї городи його, та й обрекли всїх людей: мужчин і жіноцтво і дїтей; не дали нїкому втїкти. |
| 35 | Взяли про себе тільки скотину як здобичу і луп по городах, що їх попідневолювали. |
| 36 | Від Ароеру, що по берегах ріки Арнона, та від міста, що по долинї коло ріки розкинулось, аж до Гілеаду не було міста, щоб його не подужали; все передав нам Господь, Бог наш. |
| 37 | Тільки до землї синів Амонових ти не приступав, нї до всього побережжя Ябока, нї до городів у горах, нї до всього, що заповідав Господь, Бог наш, не чіпати. |
