| 1 | Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє, |
| 2 | то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. |
| 3 | Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. |
| 4 | Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. |
| 5 | Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, |
| 6 | котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; |
| 7 | тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, |
| 8 | і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. |
| 9 | Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, |
| 10 | щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, |
| 11 | і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. |
| 12 | Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. |
| 13 | Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. |
| 14 | Усе робіть без нарекання і розбирання, |
| 15 | щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї, |
| 16 | держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював. |
| 17 | Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами. |
| 18 | Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною. |
| 19 | Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. |
| 20 | Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. |
| 21 | Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. |
| 22 | Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. |
| 23 | Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. |
| 24 | Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. |
| 25 | Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. |
| 26 | Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. |
| 27 | Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. |
| 28 | Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. |
| 29 | Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, |
| 30 | тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї. |
