| 1 | Павел, апостол Ісуса Христа, по по велїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої, |
| 2 | Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. |
| 3 | Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, |
| 4 | анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі. |
| 5 | Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, |
| 6 | у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, |
| 7 | хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють. |
| 8 | Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить, |
| 9 | знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв, |
| 10 | про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, |
| 11 | по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено. |
| 12 | І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, |
| 13 | мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. |
| 14 | Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї. |
| 15 | Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. |
| 16 | Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне. |
| 17 | Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. |
| 18 | Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, |
| 19 | маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали. |
| 20 | Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити. |
