| 1 | Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Боже не хулилось і наука. |
| 2 | Хто ж має вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй. |
| 3 | Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної, |
| 4 | той розгордив ся, нїчого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, |
| 5 | пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє - надбаннє. Відступай від таких. |
| 6 | Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством. |
| 7 | Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести. |
| 8 | Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо. |
| 9 | Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель. |
| 10 | Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками. |
| 11 | Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю. |
| 12 | Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими сьвідками. |
| 13 | Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє: |
| 14 | додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, |
| 15 | котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; |
| 16 | один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь. |
| 17 | Багатим у нинїшнім віцї заказуй не високомудровати, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втїху; |
| 18 | добре робити, багатитись дїлами добрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими, |
| 19 | скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне. |
| 20 | О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму, |
| 21 | котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь. |
