| 1 | Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, |
| 2 | в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. |
| 3 | Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах, |
| 4 | Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя. |
| 5 | Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином? |
| 6 | Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі. |
| 7 | І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми. |
| 8 | Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. |
| 9 | Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх. |
| 10 | І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх. |
| 11 | Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають, |
| 12 | і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся. |
| 13 | Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх? |
| 14 | Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє? |
