| 1 | Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих. |
| 2 | Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись. |
| 3 | А в них що року (робить ся) спомни гріхів. |
| 4 | Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи. |
| 5 | Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси. |
| 6 | Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси. |
| 7 | Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже." |
| 8 | Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся, |
| 9 | потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити. |
| 10 | По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового. |
| 11 | І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів. |
| 12 | Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога, |
| 13 | дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його. |
| 14 | Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. |
| 15 | Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше: |
| 16 | "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, |
| 17 | і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже." |
| 18 | А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи. |
| 19 | Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, |
| 20 | дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм, |
| 21 | і Єрея великого над домом Божим, |
| 22 | приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою; |
| 23 | держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв) |
| 24 | і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл, |
| 25 | не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день. |
| 26 | Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, |
| 27 | а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників. |
| 28 | Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: |
| 29 | Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? |
| 30 | Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." |
| 31 | Страшно впасти в руки Бога живого. |
| 32 | Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння, |
| 33 | то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили. |
| 34 | Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий. |
| 35 | Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику. |
| 36 | Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє. |
| 37 | Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся. |
| 38 | "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його." |
| 39 | Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі. |
