| 1 | Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, |
| 2 | дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого. |
| 3 | Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших. |
| 4 | Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха, |
| 5 | і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього; |
| 6 | кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає." |
| 7 | Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько? |
| 8 | Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини. |
| 9 | Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? |
| 10 | Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його. |
| 11 | Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. |
| 12 | Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте", |
| 13 | і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось. |
| 14 | Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, |
| 15 | наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; |
| 16 | щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. |
| 17 | Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його. |
| 18 | Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, |
| 19 | і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: |
| 20 | (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий." |
| 21 | І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.") |
| 22 | А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, |
| 23 | до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених, |
| 24 | і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева. |
| 25 | Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного, |
| 26 | котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом." |
| 27 | Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. |
| 28 | Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом. |
| 29 | Бо наш Бог - огонь пожирающий. |
