| 1 | Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. |
| 2 | Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, |
| 3 | то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене, |
| 4 | як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї. |
| 5 | Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо; |
| 6 | засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його? |
| 7 | Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх; |
| 8 | все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, |
| 9 | а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти. |
| 10 | Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити. |
| 11 | Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх, |
| 12 | глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі. |
| 13 | І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог. |
| 14 | Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола, |
| 15 | і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству. |
| 16 | Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає. |
| 17 | Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські. |
| 18 | У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти. |
