| 1 | Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога, |
| 2 | науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього. |
| 3 | І се зробимо, коли Бог дозволить. |
| 4 | Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, |
| 5 | і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, |
| 6 | та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його. |
| 7 | Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога; |
| 8 | а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє. |
| 9 | Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так. |
| 10 | Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим. |
| 11 | Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця, |
| 12 | щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм. |
| 13 | Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою, |
| 14 | глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе." |
| 15 | І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю. |
| 16 | Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба. |
| 17 | У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою, |
| 18 | щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами, |
| 19 | котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою, |
| 20 | куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік. |
