| 1 | Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. |
| 2 | Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята. |
| 3 | За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих; |
| 4 | мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, |
| 5 | а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно. |
| 6 | Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; |
| 7 | у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. |
| 8 | Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. |
| 9 | Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить, |
| 10 | а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи. |
| 11 | Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, |
| 12 | анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. |
| 13 | Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту; |
| 14 | то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому? |
| 15 | І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. |
| 16 | Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. |
| 17 | Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий. |
| 18 | Тим же й первий не був осьвячений без крови. |
| 19 | Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, |
| 20 | глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог." |
| 21 | І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив. |
| 22 | А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів). |
| 23 | Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї. |
| 24 | Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас, |
| 25 | анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю; |
| 26 | (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. |
| 27 | І як призначено людям раз умерти, а потім суд, |
| 28 | так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє. |
