| 1 | Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте. |
| 2 | Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси, |
| 3 | знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє; |
| 4 | терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку. |
| 5 | Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому. |
| 6 | Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває. |
| 7 | Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога. |
| 8 | Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх. |
| 9 | Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю, |
| 10 | а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде. |
| 11 | Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне. |
| 12 | Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його. |
| 13 | Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого. |
| 14 | Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю. |
| 15 | Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть. |
| 16 | Не заблуджуйтесь, браттє моє любе. |
| 17 | Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни. |
| 18 | Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його. |
| 19 | Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв. |
| 20 | Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить. |
| 21 | Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. |
| 22 | Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. |
| 23 | Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. |
| 24 | Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був. |
| 25 | Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм. |
| 26 | Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра. |
| 27 | Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта. |
