| 1 | Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова були з'єднані, |
| 2 | дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому). |
| 3 | Ваша окраса нехай не буде зовнїшнє заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або з'одяганнє в одежу; |
| 4 | а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїнне. |
| 5 | Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам; |
| 6 | як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху. |
| 7 | Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з'упинялись молитви ваші. |
| 8 | Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі; |
| 9 | не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили. |
| 10 | "Хто бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради; |
| 11 | нехай ухиляєть ся від злого, і робить добре; нехай шукає впокою, і побиваєть ся за ним. |
| 12 | Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять." |
| 13 | І хто ж такий, що заподїяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго? |
| 14 | Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху ж їх не бійтесь, анї трівожтесь; |
| 15 | а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом; |
| 16 | маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї. |
| 17 | Лучче бо, коли воля Божа, пострадати за добрі дїла, анїж за дїла лихі; |
| 18 | тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом, |
| 19 | в котрому і тим духам, що в темницї, прийшовши, проповідував, |
| 20 | колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя, як строїв ся ковчег, в котрий мало, то єсть, вісїм душ, спасло ся од води; |
| 21 | чого образ хрещеннє (не відложеннє тїлесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа, |
| 22 | котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили. |
