| 1 | Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа: |
| 2 | благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого. |
| 3 | Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю), |
| 4 | чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї, |
| 5 | то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум, |
| 6 | а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність, |
| 7 | а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх). |
| 8 | Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа. |
| 9 | У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів. |
| 10 | Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь. |
| 11 | Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. |
| 12 | Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї. |
| 13 | Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню; |
| 14 | знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї. |
| 15 | Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей. |
| 16 | Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. |
| 17 | Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його." |
| 18 | І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій. |
| 19 | Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших; |
| 20 | се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. |
| 21 | Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі. |
