| 1 | Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами: |
| 2 | Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа! |
| 3 | Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу! |
| 4 | Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою. |
| 5 | Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня. |
| 6 | За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями. |
| 7 | Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати! |
| 8 | Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля? |
| 9 | Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа! |
| 10 | Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню! |
| 11 | Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень! |
| 12 | Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів! |
| 13 | Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих. |
| 14 | І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою. |
| 15 | І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода. |
| 16 | Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода. |
| 17 | Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони. |
| 18 | Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся. |
| 19 | Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла. |
| 20 | Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм. |
| 21 | Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч! |
| 22 | Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних. |
| 23 | Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми! |
| 24 | Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна! |
| 25 | Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого. |
| 26 | Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі. |
| 27 | В ноги їй упав - простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий. |
| 28 | Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї! |
| 29 | З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє: |
| 30 | Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин - шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага. |
| 31 | Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год. |
