| 1 | Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так: |
| 2 | Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість. |
| 3 | І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам. |
| 4 | От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли. |
| 5 | Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесять чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись. |
| 6 | Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом. |
| 7 | Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно: |
| 8 | Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами! |
| 9 | Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою? |
| 10 | Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами! |
| 11 | Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами? |
| 12 | Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами! |
| 13 | Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами? |
| 14 | Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами! |
| 15 | Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські. |
| 16 | Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його? |
| 17 | За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв, |
| 18 | А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесять мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам! |
| 19 | Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь; |
| 20 | Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха! |
| 21 | І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом. |
| 22 | Абимелех же царював три годи над Ізраїлем. |
| 23 | І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись, |
| 24 | Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх. |
| 25 | Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се. |
| 26 | Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому. |
| 27 | І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха. |
| 28 | І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому? |
| 29 | Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи. |
| 30 | Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада. |
| 31 | І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто. |
| 32 | Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі; |
| 33 | Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш. |
| 34 | І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом. |
| 35 | Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі. |
| 36 | Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми. |
| 37 | Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним. |
| 38 | І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним. |
| 39 | Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові; |
| 40 | І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт. |
| 41 | І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі. |
| 42 | На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові. |
| 43 | Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх. |
| 44 | Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх. |
| 45 | І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю. |
| 46 | Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита. |
| 47 | З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі. |
| 48 | І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте! |
| 49 | Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва. |
| 50 | Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його. |
| 51 | Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах. |
| 52 | Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити. |
| 53 | Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа. |
| 54 | Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер. |
| 55 | Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках. |
| 56 | Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесять братів своїх. |
| 57 | Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка. |
